Текст ХХ-го ювілейного радіодиктанту.

ВИКЛИКИ КНИЖКОВОЇ ЕРИ

Наприкінці минулого тисячоліття читачі стурбовано запитували: «Невже електронні носії витіснять традиційну книжку?» Але коли Джоан Ролінґ написала «Гаррі Поттера» і її серія романів розійшлася стомільйонними паперовими накладами, це питання втратило свою гостроту.

Сьогодні більш-менш зрозуміло, що електронні носії, принаймні поки що, не створюють кардинальної загрози паперовим книжкам. Проте з’явилися вони не випадково. Гадаю, це Бог так готує нас до далеких мандрівок. Це він підсунув нам ґаджети, щоб ми змогли колись забрати з собою на інші планети свої улюблені книжки, музику, фотографії, картини, — бо як інакше вдалося б це зробити?

Отож доки Ілон Маск ще тільки на півдорозі до інших світів, паперова книжка в безпеці. Однак деякі науковці стверджують, що коли люди нарешті зможуть зачати й народити в космічних умовах нове життя, то таке людське дитя буде схоже радше на знайомий кінематографічний образ «енелятка» — з великою головою, очима на пів обличчя, слабкими м’язами. Для нього, на відміну від нас, такі приємні відчуття, як гортання сторінок, запах паперу, будуть невідомі. І ось, напевно, вже аж тоді й запанує ера електронної книжки.

Але й це не страшно: головне — читати, і не так важливо, з яких носіїв. Бо книжки — це знання й емоції, які, на відміну від щоденного потоку інформації, залишаються з нами надовго.

З днем української писемности і мови!

 Традиційно 9 листопада Україна  святкує День української писемности і мови. Свято було засновано президентом України Леонідом Кучмою в листопаді 1997 року.

За православним календарем - це день вшанування пам'яті преподобного Нестора-літописця - письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі. Дослідники вважають, що саме з Нестора-літописця починається писемна українська мова.

Зокрема, його перу належать такі відомі роботи: "Повість временних літ", "Житіє святих князів Бориса і Гліба", "Житіє Феодосія Печерського"

Цьогоріч українці написали 20-ий ювілейний радіодиктант. Текст для ювілейного радіодиктанту написав відомий письменник і видавець Іван Малкович. Науковим консультантом стала доктор філологічних наук, професор Лариса Масенко. Прочитала диктант актриса Рима Зюбіна. 

 

Щиро вітаю всіх свідомих українців з Днем української писемности і мови. Нехай цей день згуртує усіх, хто любить і плекає рідну мову!!!

Сьогодні святкуємо 209 років з дня народження Маркіяна Шашкевича

Разом, разом, хто сил має,

Гоніть з Русі мраки тьмаві;

Зависть най нас не спиняє!

Разом к світлу, други жваві!!

(Маркіян Шашкевич)

209 років тому, 6 листопада 1811 року, народився Маркіян Шашкевич -- Апостол українського слова, перший лірик передшевченківської доби, речник відродження західноукраїнських земель, зачинатель нової української історії в Галичині, співтворець «Руської трійці».

Маркіян був чоловік середнього зросту, щуплий, але меткий, волосе ясно-русе, очі сині, тужнії, носик невеличкий, кінчастий, лице худощаве виражало якусь тугу і болість. Сам був м’якого, доброго серця, в товаристві дотепний і забавний, показував себе веселим і шаловливим. Лиш коли розговорився за русчину, народність, за рідний язик, родиму словесність і пр., тоді показалася вся сильна душа єго, котра в тім слабовитім тілі жила, очі блиснули живостю і якимсь святим вотхновенням, чоло трохи приморщилося і лице набрало якоїсь грізної поваги; говорив сердечно, сильно переконував, бо му з серця ішло, він цілий тим духом жив і віддихав (Яків Головацький, зі спогадів).

Шашкевич був середнього росту, тонкою будови і м'ягеньких рис лиця. Синє і сумнеє око, юно русе волосся і ніжність постави надали його подобі щось дівочого. Високе його чоло було уже в молоді роки пописане плужком глибоких думок... На лиці одбивалась якась-то тужливість і терпіння... (Микола Устиянович, зі спогадів).

В Галичині перший Маркіян Шашкевич ударив палицею Мойсея у зледенілу скалу зціплених народних чувств. І бризнула струя живого слова і живої народної літератури (Наталя Кобринська, 1898).

Своїм запалом і глибоким переконанням він з'єднував собі всіх, будив у них духа і захоплення для високих поривів. Очі світилися, мов іскри, і лице сяло надхненням, чоло морщилося і набирало грізної поваги, коли молодий апостол став проповідувати свої ідеї... (митрополит Йосип Сліпий, 1943).